Коли доля дає нам шанс, ми просто мусимо ним скористатися. Пам’ятаючи цю істину, я без вагань взяла участь у Літніх інтенсивних курсах з вивчення литовської мови та культури, які проходили з 27 липня по 20 серпня у м. Каунас. 

Літня школа зібрала в Університеті Великого Вітовта (Vytautas Magnus University) близько п’ятдесяти студентів з сімнадцяти  країн світу. Польша, Іспанія, Італія, Турція, Бразилія, Велика Британія, Росія, Естонія, Бельгія, Франція, Німеччина, США, Словенія, Чехія, Болгарія, Голландія і, звісно ж, Україна.

Представники цих, таких відмінних між собою держав приїхали в Каунас  знайомитись із Литвою. Серед студентів були люди різного віку, різних професій, різних культур. Більшість із них є учасниками європейської програми обміну студентів Еразмус Мундус - освітньої програми ЄС, націленої на активізацію міжнародного співробітництва та підвищення мобільності серед студентів, викладачів, науковців, а також на активізацію взаєморозуміння між людьми та культурами. Цього року вони навчатимуться у ВНЗ Литви протягом семестру. Були серед студентів і ті, хто має литовське коріння, і ті хто просто цікавиться Литвою, її мовою, національними надбаннями, економічним і політичним розвитком.

Щоденний розклад починався із практичних занять з литовської мови. Студенти були поділені на групи за рівнем попередніх знань. Я опинилася у групі початківці і разом з іншими з нуля знайомилась із однією з найстарших мов світу. Литовці пишаються своєю мовою. І їм є чим пишатись. Лінгвісти стверджують, що з усіх європейських мов литовська є найближчою до праіндоєвропейської мови. Приблизно 2500-3000 років тому існувала так звана балто-слов'янська мовна спільнота, вона мала дуже багато спільних рис у мові та культурі. Якщо, приміром, головним богом язичницького пантеону древніх слов'ян був Перун, то древніх балтів — Пяркунас. І нині балтійські мови є найбільш близькими за своїми основними ознаками до слов'янських мов. Тому зрозуміти систему мови мені, на відміну, наприклад, від американців, було не складно. А от із запам'ятовуванням литовських слів та зміною їх закінчень - складніше. Звісно за місяць вивчити будь яку мову досконало не можливо. Тим більше таку складну мову як литовська. Тим не менше, pažanga yra.

Наступний крок знайомства з дивовижною балтійською країною - лекції, які стосувалися політичної системи, культури, літератури та сучасного мистецтва Литви, ментальності та власної ідентифікації литовського народу та ін. Окрім цього, студентам демонстрували кінострічки, зняті литовськими режисерами. Серед переглянутих фільмів слід у серці залишили  "Вільнюське Гетто" (2006 р., режисер А. Юзенас ) та "Ліс Богів" (2005, режисер А. Пуйпа).

Щосуботи ми подорожували країною. Незабутні місця - прекрасний Вільнюс, старовинний Тракай, мала Швейцарія Литви - Анікщай, душевний Румшішкес, затишний Друскінінкай. Литва - країна лелек, старовинних замків, дерев'яних будиночків, пива, смачної ситної їжі та щирих, привітних людей.
Яскравою подією стала інтернаціональна вечірка. Представники кожної з країн презентували свою Батьківщину  традиційними стравами, народними костюмами, співами чи танцями. Україна пригощала усіх варениками з картоплею і презентувала мультфільм «Злидні».

Усе це, а також знайомство із учасниками літньої школи, неформальне спілкування зі студентами з різних країн залишило в пам'яті незабутні враження. Взяти участь у цій школі я змогла  завдяки стипендії від Фонду підтримки обмінів в галузі освіти (Education Exchanges Support Foundation). Подібні школи існують і в інших вищих навчальних закладах Литви. Ці програми презентують Литву для іноземці, знайомлять з нею, закохують у неї, змушують повертатися в цю країну знову і знову. Хочеться щоб українці пишалися своєю Батьківщиною так само щиро, як литовці.

Нам є чим поділитися з іншими народами і ми мусимо це робити.